Інформаційне суспільство - це суспільство, яке ґрунтується на інформації (Парламентська Асамблея Ради Європи, 1997).
Вперше орієнтацію України на створення «інформаційного
суспільства» було офіційно зафіксовано в Стратегії інтеграції України до
ЄС (розділ 13), ухваленою в 1998 році. Варто відзначити, що одночасно, в
1998 році було прийнято два Закони України «Про Концепцію Національної
програми інформатизації» та «Про Національну програму інформатизації»,
якими визначалися принципи і програма дій інформатизації України, а не
побудови в ній «інформаційного суспільства». Таке протиріччя у
концептуальних основах між різними групами фахівців і політиків на
найвищому рівні прийняття політичних рішень в Україні свідчить про
некритичність сприйняття іноземних новацій. Воно сильно зашкодило
практиці інформаційно-комунікаційного розвитку України.
Найголовнішим ресурсом розвитку суспільства є люди, їхні
інтелектуальні, творчі, духовні здібності. Сьогодні найбільш обмежений і
найдорожчий ресурс - знання й компетенції. Завдання суспільства -
створити умови для реалізації потенціалу кожної людини за допомогою
інформації, знань, інформаційно-комунікативних технологій.
Часто інформаційне суспільство ототожнюють з одним із його
елементів, наприклад інформатизацією (як в указі Президента) або
офшорним програмуванням. Але це дуже вузький підхід. Інформаційне
суспільство складається з багатьох компонентів, і кожна країна може
реалізувати свою стратегію з урахуванням власної культури, історії,
можливостей і ресурсів.